Десять заповідей для батьків майбутнього першокласника

1.       Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

2.       Визначте загальні інтереси. Цеможуть бути як пізнавальні інтереси(улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3.       Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті(наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

4.       Не лайте, а тим більше - не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

5.       Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, Тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

6.       Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

7.       Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

8.       Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

9.       Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

10.  Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Поради психолога батькам майбутніх першокласників!

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Наступність у роботі педагогів

29 березня 2016 року  у Рівненській загальноосвітній школі № 23 цікаво та змістовно було проведено круглий стіл «Наступність у роботі педагогів  4-х та 5-х класів» між учителями початкової та середньої ланки школи.

Психолог школи Бондарчук Н.П. запропонувала двом командам учителів  створити  асоціативний ланцюжок «5 клас». Педагоги молодшої та середньої школи представили своє  бачення цього поняття. У ході співставлення  було з’ясовано спільне та відмінне  у роботі учительських команд.

Учителі початкових класів представили своє бачення  картинки класу: діти-квіти, діти-смайлики, діти-природа,  діти-любов. А  педагоги середньої  ланки  мали змогу познайомитися із листом майбутнього п’ятикласника Андрійка, в якому учень просив  допомоги і підтримки, та відповісти на нього.

Психологом школи Ніною Петрівною у формі таблиці було виокремлено одинадцять рис «П’ятикласника», на які  необхідно звернути  увагу  майбутнім класним керівникам.

Насамкінець  учасникам  круглого столу  було запропоновано переглянути фільм «Про що думають майбутні п’ятикласники»  і зробити  для себе  певні висновки.

Зустріч педагогів пройшла в доброзичливій атмосфері. Кожен мав змогу почерпнути щось цікаве та  корисне для себе у роботі з молодшими школярами та учнями середньої ланки.     

ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА…

«Благослови той день і час,

     коли прослалась килимами 

                                          земля, яку сходив Тарас

малими босими ногами…»

     Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Творчістю цього поета можна захоплюватися, можна критикувати, можна ставитися до неї з великою любов’ю… У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого. У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? Син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант художника… Про ці факти з життя Тараса Григоровича ми знаємо давно. Повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ?

Як зблизитися з дитиною через розповідь

Не таємниця, що в батьків-оповідачів більш виражений емоційний зв'язок зі своїми дітьми. У цій статті пропонуються п'ять способів ще більшого зближення із сім'єю за допомогою вміння розповідати казки та всілякі історії.

У багатьох із нас найяскравіші спогади дитинства пов'язані з тим, як наші батьки, вкладаючи нас спати, обіймали й розповідали на ніч казку. Деякі з казок були взяті із книг, але найкращі історії батьки придумували самі. Неможливо забути ці затишні вечори, коли наші думки неслись геть у казкові країни, і ми занурювались у чарівні сни.

Вважається, що вміння розповідати історії – це мистецтво, яке приносить дітям психологічну, соціальну та академічну користь. Усі ми, незалежно від віку, любимо цікаві розповіді. Діти теж люблять тривалі історії, слухаючи які, вони вдало розвиваються. На жаль, у наші дні мистецтво розповіді зникає, тому що багатьом зайнятим і перевантаженим роботою батькам просто не вистачає часу на своїх дітей.