Як зблизитися з дитиною через розповідь

Не таємниця, що в батьків-оповідачів більш виражений емоційний зв'язок зі своїми дітьми. У цій статті пропонуються п'ять способів ще більшого зближення із сім'єю за допомогою вміння розповідати казки та всілякі історії.

У багатьох із нас найяскравіші спогади дитинства пов'язані з тим, як наші батьки, вкладаючи нас спати, обіймали й розповідали на ніч казку. Деякі з казок були взяті із книг, але найкращі історії батьки придумували самі. Неможливо забути ці затишні вечори, коли наші думки неслись геть у казкові країни, і ми занурювались у чарівні сни.

Вважається, що вміння розповідати історії – це мистецтво, яке приносить дітям психологічну, соціальну та академічну користь. Усі ми, незалежно від віку, любимо цікаві розповіді. Діти теж люблять тривалі історії, слухаючи які, вони вдало розвиваються. На жаль, у наші дні мистецтво розповіді зникає, тому що багатьом зайнятим і перевантаженим роботою батькам просто не вистачає часу на своїх дітей.

Якщо ви хочете зробити життя сім'ї більш цікавим, використовуйте п'ять порад, запропонованих далі у статті, які допоможуть зблизити вашу сім'ю за допомогою мистецтва творчої розповіді.

Порада № 1. Використовуйте підказки із книг з ілюстраціями

Якщо ви не впевнені, що зможете самостійно придумати казку, сповнену мрій і чарівництва, візьміть дитячу книжку з картинками й почніть вбирати барвисті візуальні ідеї створення історій, які чекають вас на кожній сторінці. Одна з книг, яка пропонує чудові ідеї для початку мрійливої й заколисуючої казки на ніч, це «Баю-люлі, місяць» Маргарет Уайз Браун, перекладена російською мовою. Її класичні рядки звучать так: «У великій зеленій кімнаті маленький зайчик, захований у ліжку... добраніч, кімната, баю-люлі, місяць». Малюки люблять її. Використовуючи дивовижні й чарівні слова автора, можна змінювати цю казку, додаючи в неї особливі деталі кімнати своїх дітей.

Іноді вечорами можна складати смішні історії або кумедні віршики на сюжети симпатичних плакатів чи картин, що висять на стінах у дитячій кімнаті, або придумувати пригоди для м'яких іграшок чи улюблених ляльок ваших дітей. Завдання полягає в тому, щоби придумати винятково позитивну казку, використовуючи в якості головних героїв реальні дитячі іграшки й дорогі їх серцю предмети.

Іноді ви можете самі навіть не підозрювати, чим закінчиться ваша казка. Але вираз обличчя дитини, яка намагається не закривати свої стомлені оченята, щоб дізнатися, що буде далі, – вартий ваших зусиль.

Порада № 2. Історії не повинні бути нудними

Розповідь – це більше, ніж просто переказати історію вголос. Вона вимагає й інших навичок. Розповідаючи казку, дуже важливо використовувати різні інтонації голосу. Якщо ви розмовляєте монотонно, стає нудно. Ви повинні використовувати різну висоту й гучність голосу, уявляти себе в ролі одного з персонажів. Перед тим як почати розповідь, поставте перед собою такі запитання: ваш персонаж лагідний, як овечка, чи галасливий і повний життя? Своєю казкою ви хочете дати дитині життєвий урок чи просто намагаєтеся, щоб вона отримала задоволення?

Найчастіше найбільше задоволення діти отримують від того, як батьки розповідають казки. Вони, як правило, люблять історії, сповнені енергією й ентузіазмом, і навіть якщо ви придумаєте найбезглуздішу казку в світі, але розкажете її щирим, непідробним тоном, образно й емоційно, діти будуть просто в захваті від неї.

Улюбленим персонажем дітей може стати навіть білка, яка живе на дереві поруч з вікном їх кімнати. Але це повинна бути не звичайна, а супербілка, яка спостерігає за всім, що відбувається в домі, тому що любить сидіти на високій гілці, з якої добре проглядається дитяча кімната. Коли діти довго не можуть заснути, ця маленька «розвідниця» зауважує це й радить батькам приділити сьогодні трохи більше уваги своїм дітям. Коли старша дитина проявляє додаткову турботу про молодшу або робить для неї що-небудь приємне, супербілка поспішає повідомити цю новину батькам, і на наступний день старшу зовсім несподівано винагороджують. Розповіді про білку можуть тривати безкінечно; діти все життя будуть пам'ятати чарівні вечори, коли батьки розповідали їм ці дивовижні історії.

Порада № 3. Вигадуйте інтерактивні історії

Найкращий спосіб почати свою розповідь – просто спитати дитину: «Яку казку ти хотів би сьогодні послухати?». Уже з першого запитання ви активізуєте її й залучаєте до розповіді. З іншого боку, не дивуйтесь, якщо це запитання спантеличить дитину, і поміркувавши, вона скаже: «Я не знаю». Коли це станеться, попросіть її не замислюючись вимовити перше, що спаде їй на думку. Наприклад, якщо дитина не може порадити вам ідею для казки, попросіть назвати першу тварину, про яку вона подумає. Вона може відразу ж крикнути «Пушок» – ім'я своєї улюбленої м'якої іграшки-кролика.

Згадуйте все, що так чи інакше пов'язано із кроликом, – морквину, великі вушка, веселі стрибки, зелені луки. Зробіть цю історію витвором спільних з дитиною зусиль і почніть першими: «За старих часів жив-був пухнастий коричневий кролик на ім'я «Пушок». Він жив у класі третьокласниці Поліни. Усі її однокласники були в захваті від Пушка, крім однієї дівчинки. Її звали _______, і причиною, через яку вона не любила кролика Поліни, була _______». Так створюється взаємозв'язок між вами й вашою дитиною, і на той час, коли історія закінчиться, ви обоє будете залучені й отримаєте море задоволення й веселощів. Це може тривати всього десять-п'ятнадцять хвилин, але спільно проведений час буде пригадуватись і вами, і дитиною все життя.

Порада № 4. Учіться у професіоналів

Якщо ви хочете вдосконалювати свої навички, учіться в майстрів. Одне з чудових джерел навчання письменницької майстерності – це ваша місцева бібліотека. Поцікавтесь, які курси або заняття з письменницької майстерності або мистецтва оповіді проходять у ній або де-небудь в іншому місці, і відвідуйте їх зі своїми дітьми. Звертайте особливу увагу на експресію, манеру вимови, міміку й пантоміміку оповідача. Навіть якщо ви використаєте всього лише одну чи дві поради, які стануть у пригоді вам для ваших історій, ви зможете сильніше зблизитися з дитиною за допомогою магії розповіді.

Порада № 5. Одного разу на фотографії

Один з чудових способів почати розповідь – розкрити сімейний фотоальбом. Навіть якщо у вас немає альбому для фотографій, візьміть кілька випадкових фото вашої родини або виберіть їх з вашого смартфона й беріться до роботи. Покажіть дитині фото, а потім або згадайте про події, пов'язані із цією фотографією, або придумайте нову історію з участю дитини й ситуації на фото в якості основної теми.

Якщо у вас є недавні фото з відпустки, можна придумати фантастичну історію за участю членів вашої родини, схожу, наприклад, на дитячий мультфільм «Полярний експрес» Кріса Ван Оллсбурга, при цьому ви можете придумати свій альтернативний розвиток сюжету. «Сніг падав швидко, протягом кількох коротких годин засипав майже всі наші двері. Вітер вив, і незабаром згасло все світло. Ми всі зібрались біля каміна в затишних піжамах, коли раптом пролунав стук у двері. Ми нікого не чекали так пізно вночі, тому дивились на тата, чекаючи, що ж він зробить. Батько повільно підвівся зі свого зручного крісла й так само повільно пішов відчиняти двері. Перш ніж він встиг покласти руку на ручку дверей, весь дім затремтів і почав наростати звук потяга, що наближався...».

Використовуйте це. Як тільки ви почнете розповідати, ваша власна фантазія настільки бурхливо розіграється, що непомітно для вас самих ви повністю поринете в захоплюючу розповідь, яку придумали для дітей, лише поглянувши на одну-дві сімейні фотографії. Творчі можливості безмежні!